Блог Ларисы и Дмитрия Ревы RevaLarisa.org

 

КРАПКУ НЕ ПОСТАВЛЕНО

Постраждалі пройшли реабілітацію, а суд над чотирма підозрюваними у скоєнні злочину ще триває

Минув рік, як у центрі Дніпропетровська серед білого дня десь упродовж півтори години пролунали чотири вибухи. Кожен наступний був потужнішим за попередній. Всі саморобні вибухівки закладалися у бетонні урни, уламки яких травмували людей. Внаслідок вибухів постраждала 31 особа, в тому числі 11 підлітків.

«Згадувати  про це не хочеться»

Нагадаємо, вдень у п’ятницю 27 квітня 2012 року вибух стався спочатку на зупинці трамвая, що їздить по центральному проспекту міста. «Під’їхали до оперного театру. Трамвай зупинився, люди вийшли і зайшли. Раптом пролунав вибух, — згадував 54-річний житель Синельниківського району Сергій Бондаренко. — В салоні розбилося скло, кричали жінки, на долівці — бетонні уламки. Я почув сухий удар, сильно віддало у вухах, дуже розболілася голова. У лікарні з’ясувалося, що шматок урни вгруз у ногу сантиметрів на 8».

Сергій Володимирович — моряк-моторист, колишній «афганець», служив у Джелалабаді, де одного разу й отримав контузію. А за два роки до вибухів у мирному й начебто спокійному Дніпропетровську чоловік переніс складну операцію і вже знову збирався у рейс. Але не так сталося, як гадалося… Хоч і отримав належне лікування в Дніпропетровській обласній лікарні ім. Мечникова, вибухи таки погіршили стан здоров’я «афганця», він втратив слух у лівому вусі й отримав другу групу інвалідності. «Пролікували тоді мене нормально, дякую. Але з того часу не можу пройти медичну комісію і офіційно влаштуватися на роботу, змушений перебиватися випадковими підробітками і пенсією у 800 гривень», — розповідає чоловік.

У кондуктора горезвісного трамвая Алли Подопригори теж неприємні спогади: «… засвистіло-загуло, під ногами пішла гаряча хвиля. Страшний шок! Шматки скла були у мене по всьому тілу. В колінах — шматки металу. У лікарні зробили операцію на двох колінах. Добре, що кістки не пошкодило».

Алла Володимирівна повернулася на попередню роботу на той самий перший маршрут, знову працює кондуктором у трамваї, на ногах по кілька годин поспіль. «Щодня проїжджаємо повз місця, де лунали вибухи, де позаторік вбило вибухом хлопця і де торік застрелили бізнесмена, — каже вона. — Страшно було виходити на роботу, але ж не можна весь час боятися. Взагалі-то не хотілося б більше згадувати про ті події».

Другий вибух пролунав біля монтажного технікуму на алеї Закоханих, коли студенти якраз вийшли на перерву. Була серед них (на той час 16-річна) і Яна Козловська. Дівчина з подружками сиділа неподалік від урни, що потім вибухнула. За словами мами Яни, Наталії Валеріївни, донька отримала численні поранення, черепно-мозкову травму і контузію ока. На щастя, лікарі око дівчині врятували. Внаслідок другого вибуху травми отримали й інші підлітки — студенти технікуму.

Не всі обвинувачені визнають провину. Фото з сайту sled.net.ua

А третій залишив людину без руки

Утретє вибухнуло неподалік від входу до міського парку. Керівник виробничо-вимірювальної лабораторії Дніпропетровської дирекції УДПЗ «Укрпошта» Валерій Рутковський в обідню перерву разом з дружиною саме йшов бульваром. «Про перший вибух ми вже знали. Навіть на думку не спало, що може знову бабахнути. Міліції в тому місці ще не було. Урна стояла ліворуч від нас, і я на неї якраз дивився. Раптом потужний вибух. І миттєво удар по руці. Я сказав жінці: «Руку відірвало!» — згадував про ті жахливі події Валерій Владиславович. На жаль, врятувати йому руку лікарі не змогли.

У березні цього року Валерій Рутковський отримав сучасний біоелектричний протез, вироблений з німецьких комплектуючих у Києві. Якби ж купували готовий у Німеччині, протез обійшовся б у 73 тисячі євро, а так за нього заплатили понад 210 тисяч гривень (160 — цільовим призначенням були виділені урядом, решту додали з дніпропетровського облбюджету). Штучна рука дає змогу брати й утримувати предмети і навіть користуватися клавіатурою комп’ютера. Але Валерію Владиславовичу ще слід тренуватися щонайменше рік, щоб добре освоїти протез. «Маю поступово звикати до нього — протез підвішений, як пістолет у кобурі», — каже постраждалий. Діє «біорука» за допомогою спеціальних акумуляторів, наразі чоловік має їх запас, а потім доведеться звертатися по нові до Німеччини.

«Щодня ходжу повз дитячий майданчик, де через кожні 5 метрів стоять бетонні урни. Там грають діти, ходять люди, і ніхто не боїться. І в мене страху нема, тільки злість з’являється. Буду жити не ховаючись», — заявив журналістам Валерій Рутковський.

…Нікого не зачепив лише четвертий вибух, бо він стався на протилежній зупинці, де відбувся перший. А ця частина проспекту на той час уже була огороджена.

Прокуратура визнала вибухи терактом

За фактом вибухів прокуратура Дніпропетровської області порушила кримінальну справу за статтею «терористичний акт». Розслідувати справу передали СБУ. Для пошуку злочинців фахівці всіх силових відомств України об’єднали зусилля і створили координаційний штаб. Першого червня правоохоронці нарешті оголосили про затримання 4 підозрюваних у «терактах». «Терористи» начебто вимагали 4,5 мільйона доларів, погрожуючи новими вибухами. Політична складова скоєння цих злочинів слідством відкидалася. Хоч без політики таки не обійшлося…

Серед затриманих виявилися політологи, які в різний час співпрацювали як з опозиційними, так і з провладними політичними силами. Це старший викладач кафедри політології Дніпропетровського національного університету Віктор Сукачов, асистент цієї кафедри Віталій Федоряк (його брат, до речі, посадовець в обласній прокуратурі) та університетський одногрупник Сукачова Дмитро Рева, який політологією займався час від часу як підробітком, а постійно працював заступником начальника відділу на «Дніпровагонрембуді». Четвертий, Лев Просвірнін, — за фахом технолог-машинобудівник, директор одного з дніпропетровських ТОВ. Усі заарештовані, окрім Федоряка, — давні друзі.

Сукачов та Федоряк звинувачуються у створенні терористичної групи, виготовленні вибухових пристроїв, у вчиненні загалом 3 замахів і 8 терактів — у Харкові, Дніпропетровську та Запоріжжі, жертвами яких стали 36 людей, з яких одна людина загинула. Цим двом «світить» пожиттєвий термін ув’язнення. Льву Просвірніну і Дмитру Реві висунуті обвинувачення як посібникам, їм загрожує до 12 років ув’язнення.

Справу «дніпропетровських терористів» уже понад півроку розглядає Індустріальний районний суд Дніпропетровська. Свою провину на сьогодні повністю визнав лише Федоряк, а Сукачов, якого слідство вважає організатором групи, визнає її частково. Натомість Просвірнін та Рева з обвинуваченнями категорично не згодні. Їхню причетність до вибухів не підтверджують у своїх показах і самі Федоряк із Сукачовим.

«Чи тих судять?»

На це запитання в Дніпропетровську однозначну відповідь мають лише правоохоронці. Натомість багато городян сумніваються, що саме ці люди, які опинилися за гратами, здійснили вибухи. «Терористи» були призначені», — така думка панує серед дніпропетровців. Однак державне обвинувачення запевняє, що доказів провини підозрюваних достатньо. Врешті-решт у цьому питанні має розібратися суд.

«Син у день вибухів перебував у відрядженні в Москві. Його заарештували через те, що він купив сім-картку, з якої начебто дзвонили терористи, — кажуть батьки Льва Просвірніна Володимир та Наталія Просвірніни. — Також сина звинувачують у тому, що він, мовляв, перевозив вибухівку».

Згідно з показами Дмитра Реви, під час вибухів він прямував у відділення одного з банків, де збирався сплатити за кредит. Дізнавшись від зустрічних людей про надзвичайні події, повернув назад і заплатив в іншому банку. Коли у місті відновився мобільний зв’язок, отримав багато повідомлень від родичів і знайомих. У тому числі і від Сукачова: «Ти там у порядку? Ніхто з наших не постраждав?» Рева відповів: «Та начебто», подумавши, що йдеться про спільних знайомих. І отримав від Сукачова знакову SMS: «Пекельне пекло. У нас теж все ОК».

Ці повідомлення, як і начебто попереджувальний дзвінок з мобільного Реви на телефон Сукачова під час обшуку у квартирі Дмитра (який здійснив не він, а оперуповноважений П.), а також знайдені у нього «сліди злочину» (деревне вугілля дружини для кімнатних рослин, трафарети для малювання 8-річної доньки і шкільний набір «Юний хімік», виявлена в аптечці марганцівка), на думку підсудного, зробили з нього «терориста». «Дмитру ставлять у провину лише те, що він був знайомий із Сукачовим і перебував у центрі міста, коли лунали вибухи», — зазначається у блозі, спеціально створеному дружиною Реви Ларисою. Активно захищає брата і рідна сестра Дмитра — адвокат Оксана Томчук, яку відсторонили від його захисту у суді.

Взагалі Дмитро Рева має потужну групу підтримки, в його винуватість не вірять друзі, колеги по роботі, університетські одно?групники, інші знайомі. На його підтримку у Дніпропетровську провели автопробіг, його захисники зустрічалися з представниками Адміністрації Президента і подали дві скарги до Європейського суду з прав людини, які там прийняті. Також Рева подав заяву про кримінальні порушення, скоєні проти нього слідчими, і 22.03.13 він був визнаний потерпілим. Але вже 31 березня слідчий прокуратури виніс постанову про закриття цього кримінального провадження. Нині постанова оскаржується.

Безперечним здобутком захисту Дмитра Реви можна назвати виграну справу проти Національної телерадіокомпанії («Перший національний»), яка 18 жовтня 2012 р. показала фільм «Пекельне пекло» (згадайте вищенаведені SMS). Як стверджує адвокат Віталій Погосян, у фільмі подали перекручену та вигадану інформацію про Реву, а також матеріали, що становлять таємницю слідства. Шевченківський районний суд Києва 2 квітня ухвалив рішення, яке зобов’язує телекомпанію спростувати викладені у фільмі факти про те, що Рева є терористом і що він посилав SMS про загибель людей.

Отже, через рік після вибухів, що сколихнули як Дніпропетровськ, так і всю Україну, можна констатувати, що крапку у цій загадковій «терористичній» справі буде поставлено ще не скоро…

ПРЯМА МОВА

Наталія МАРЧУК,
прокурор Дніпропетровської області:

— Під час досудового слідства у справі зібрано достатньо доказів вини всіх чотирьох осіб, які перевірено всебічно, повно та неупереджено. З огляду на це позиція державного обвинувачення є незмінною: на кожний довід захисту державне обвинувачення надає суду докази. 

 

 

 

Наталія Біловицька

Урядовий Кур'єр